Терапія, книжки й техніки допомогли, але щось залишилося?

Як влаштована довготривала робота і з чого почати, якщо думаєте, чи йти знову.

Я працюю з людьми понад 13 років. Буває, що до мене приходять не з нуля, а після психолога, іншої терапії, книжок, курсів чи технік. Стало легше, щось вирішилось, а потім з’являється оце «АЛЕ»: корінь начебто нікуди не подівся. Цей текст для тих, хто зараз думає, чи йти в терапію ще раз, і не хоче вкотре розчаруватися.

«А чому ви не повернулися до свого терапевта?»

Я завжди питаю, чи була в людини терапія раніше. Мені важливо зрозуміти, що там відбувалося і чому вона закінчилась.

І ось тут починається найцікавіше. Якщо терапія допомогла і запит вирішили, то логічно було б повернутися до того самого фахівця. Чому ні? Відповіді звучать різними словами, але суть одна: «хотілося спробувати щось інше», «відчула, що з цим вона мені не допоможе», «чогось не вистачило», «туди ми так і не дійшли».

Тобто людина щось відчуває, але не може це чітко сказати. Попереднє питання вирішене, а щось ще залишилось. І десь інтуїтивно вона розуміє, що потрібен хтось інший.

Я дуже серйозно ставлюся до цього відчуття. Це не примха і не «я просто ні на чому не можу зупинитися». По суті, це перше формулювання запиту, поки що без слів.

І одразу скажу: я не оцінюю ваших попередніх терапевтів. Я не знаю, що відбувалося в тих стосунках, і все, що я могла б про це сказати, було б моїми фантазіями. Мені важливо інше: на що ви тоді зреагували, що не спрацювало, чому ви пішли. Це вже частина нашої роботи.

Полегшення — це ще не зміна

Часто людина приходить і каже: «Я все про себе розумію. Знаю, чому тривожусь. Навчилась із цим справлятися». І це правда. Це вже робота, і немаленька.

Але якщо подивитися уважніше, «справлятися» часто означає тримати під контролем. Заспокоювати себе, змушувати, медитувати, планувати, перевіряти. Це працює. АЛЕ щоразу знову коштує зусиль, і кожна нова ситуація знову запускає те саме.

Це як корабель, у якого протікає борт. Можна заткнути одну дірку, потім іншу. І так весь час затикати, а тут раптом з’являється нова. Заткнути всі або передбачити, де протече наступного разу, неможливо. Тому треба подивитися, що саме робить ці пробоїни.

Тому люди часто приходять з думкою, що старі техніки не працюють або працюють недостатньо, і чекають нових. Що я зараз щось таке відкрию, розкажу, і це їх змінить. А відбувається навпаки. Нова техніка тут не потрібна. Потрібне покрокове просування вглиб: що саме викликає цю тривогу, звідки вона береться, як вона повторюється, зокрема і між нами в терапії. І коли це опрацьовується, питання «яку ще техніку мені взяти» просто зникає. Бо вже нема з чим справлятися.

Була в мене людина, для якої кожен вихід з дому був випробуванням. Вона виходила, працювала, тобто зовні все було нормально. Але щоразу на вулиці починали атакувати думки: на мене всі дивляться, я якось не так виглядаю, щось не так роблю. Вона вміла взяти це під контроль: заспокоювала себе, змушувала, медитувала. Але кожен вихід усе одно давався ціною нападу тривоги.

Ми працювали не стільки з самими думками, скільки з тим, що їх викликало. І одного разу, коли ми підсумовували якийсь період роботи, вона раптом усвідомила, що вже давно про це не думає. Спокійно виходить, іде на роботу, навіть просунулась там. А ті страшні думки, які приносили стільки страждання, якось непомітно перестали її турбувати.

Вона навіть не помітила, коли це сталося. Але саме так зміна найчастіше і виглядає.

Як проходять перші зустрічі

Перша зустріч триває 50 хвилин, і це вже робоча зустріч, а не «просто поговорити». Я питаю про вашу актуальну ситуацію: що зараз відбувається, що болить, з чим ви прийшли.

Буває, що вже на першій зустрічі я бачу: з цим запитом краще впорається інший спеціаліст або інший формат. Тоді я так і скажу і підкажу, куди звернутися. Це чесніше, ніж тримати людину там, де їй не допоможуть.

Якщо ж ми продовжуємо, то перші 4–5 зустрічей - це час знайомства й оцінки. Чому не одна? Людина приходить переповнена: болем, скаргами, історіями, які давно хотілося комусь розповісти. За одну зустріч неможливо зрозуміти, як людина розвивалася, що з нею відбувалося і як влаштовані її внутрішні процеси. Для цього потрібен час.

І є друга причина, не менш важлива. На першій зустрічі людина хоче, щоб стало легше, але ще не розуміє, що саме їй для цього потрібно. Запит формується по ходу: людина говорить, починає щось думати про себе, помічати. І до п’ятої зустрічі вона вже здатна більш-менш чітко сказати, чого хоче від терапії.

На четвертій чи п’ятій зустрічі ми разом обговорюємо, що я побачила, як можемо працювати далі і чи хочемо ми обоє цієї роботи.

«Я не знаю, з чого почати»

Це дуже часте питання, особливо в тих, хто йде в терапію вперше. Ті, хто вже мав досвід, зазвичай просто починають говорити. Але і з досвідом буває: сідаєш, а в голові порожньо.

Я в таких випадках кажу просто: почніть з того, що вас найбільше хвилює. Або говоріть усе, що спадає на думку, навіть якщо здається, що це не по темі. Ми все одно прийдемо туди, куди потрібно.

Готуватися, складати план чи «правильно» формулювати не треба. Помітити, що стоїть за тим, що ви принесли, - це вже моя робота.

Що часто заважає, коли повертаєшся в терапію

Це те, що я найчастіше бачу у своїй практиці. У когось може бути інакше.

Чекати результату за знайомою схемою. Навіть ті, хто не чекає швидкого результату, все одно чекають результату певного вигляду: нової техніки, пояснення, поради. А зміна часто приходить звідти, звідки не чекали, і помічається заднім числом, як у тій історії вище.

Звітувати замість говорити. Після попереднього досвіду людина часто ніби показує мені свою історію: тут була проблема, тут проблема, а тут мені стало краще. Це зрозуміло, хочеться показати, що ти вже не новачок і багато зробив. Але тоді живе питання, з яким ви прийшли, ховається за цим звітом.

Не казати, що щось не так. Якщо вас щось дратує, не влаштовує, здається, що ми ходимо по колу, - скажіть про це. Мені, а не лише собі дорогою додому. Мене це не образить, навпаки, для роботи це дуже цінно. Часто саме там, де щось «не так» між нами, і повторюється той сценарій, з яким людина прийшла.

Як виглядає регулярна робота

Онлайн, з будь-якої країни, українською або російською. Частоту обираємо разом.

Поразова оплата - 45 € / 50 $ за зустріч (50 хвилин)
Пакет 4 зустрічі (раз на тиждень) - 160 € / 180 $
Пакет 8 зустрічей (двічі на тиждень) - 300 € / 340 $

Скільки триватиме терапія, я наперед не називаю, бо не знаю, з чим ми зустрінемось. І ніхто чесно цього не знає.

Що зазвичай змінюється

Перші тижні. З’являється регулярне місце, де можна говорити те, що більше нікому не скажеш. Те, що виснажувало, перестає бути випадковим і незрозумілим. Гострота трохи падає: проблема ще не вирішена, але ви з нею вже не наодинці.

Кілька місяців. Між подією і реакцією з’являється пауза. «Я спокійно відреагувала». «Раніше я б промовчала, а зараз спитала». Відкладені рішення зрушуються.

Довга робота. Повтор стає впізнаваним ще до того, як розгорнеться. Самоцінність перестає щомиті залежати від того, як на вас подивилися. З’являється вибір, а не одна знайома реакція.

Чого я не обіцяю

Що ви станете іншою людиною. Що зникнуть війна, гроші чи партнер, який не змінюється. Що це займе рівно N сесій. І що весь час буде легше. На початку буває важче, бо те, що трималося на контролі, починає відчуватися. Це не означає, що щось іде не так.

Зробіть сьогодні: 10 хвилин

Візьміть папір чи нотатки в телефоні і письмово дайте відповідь на одне питання:

«Чому я не повернулася (повернувся) до свого попереднього терапевта? Що саме там залишилось?»

Якщо терапії не було, а були книжки, курси, техніки, питання те саме: що вони дали і що залишилось?

Пишіть як є, без редагування. «Не знаю, просто відчуття» - теж відповідь. Знайти розгадку не обов’язково. Мета інша: щоб оце «щось залишилось» отримало перші слова. З цих слів часто і починається запит.

Якщо хочеться продовжити не самому

Якщо, поки ви писали, щось стало чіткішим, або навпаки стало зрозуміло, що самостійно далі не йде, можна прийти на першу зустріч. 50 хвилин онлайн. Ми подивимося на вашу ситуацію, а за кілька зустрічей разом вирішимо, чи і як працювати далі.

Записатися можна за посиланням нижче. Або просто напишіть мені в Direct в Instagram @olena_kyrylova_psy, я відповідаю сама.

А якщо зараз не час, це теж нормально. Ця сторінка нікуди не дінеться, до неї можна повернутися будь-коли.

Олена Кирилова, психоаналітик. Член Національної психологічної асоціації (психоаналітичний дивізіон), сертифікований спеціаліст Української конфедерації психоаналітичної психотерапії.

Записатися на першу зустріч — написати в Instagram

Послуга та пов’язані запити

Індивідуальна психотерапія

Терапія, книжки, техніки — а щось усе одно залишилось